Легалізація секс-послуг в Україні

Питання стосовно надання інтимних послуг є спірним у багатьох сучасних суспільствах, бо цією діяльністю займаються вже дуже довгий час. Секс-працю вважають "найдавнішою" професією, вона бере свій початок з давніх-давен, коли еротичними послугами займалися не заради вигоди, а з ритуальною метою. Загалом, протягом історії людства уряди постійно експериментували з регуляцією і дерегуляцією ринку секс-послуг.

У багатьох цивілізованих країнах до цього питання підходять з думкою «якщо це неможливо знищити, то слід упорядкувати або очолити». Так, у Нідерландах, Японії, Іспанії, Німеччині, Австрії ця професія є офіційною.

По всьому світу існують різні моделі регулювання взаємовідносин між державою та секс-працівниками. Так, наприклад у Німеччині, в наданні інтимних послуг зайнято близько 400 тисяч осіб. Річний обіг становить близько 6 мільярдів євро.

У таких країнах є профспілки секс-робітників, які платять податки, проходять щорічні медогляди тощо. Подібний підхід привів до зменшення рівня злочинності, у тому числі торгівлею людьми і кількості випадків насильства, до зниження захворюваності на венеричні хвороби, а також до появи джерела надходження додаткових коштів у бюджет.

У нашій країні єдину спробу ввести надання інтимних послуг в правове поле було здійснено народним депутатом Андрієм Немирівським у 2015 році. Але він швидко зняв із розгляду Проект Закону "Про регулювання проституції та діяльності секс-установ".

Цей законопроект мав узаконити секс-працю в Україні. А надавачі еротичних послуг мали б стати фізичними особами-підприємцями, які надають інтим на платній основі. Згідно із законом, такі послуги могли надаватися як фізичними особами, так і організаціями. Також передбачав регулювання даних послуг і встановлював правові бар’єри (такі як обмеження за віком і медичні огляди).

Як показує практика, незважаючи на статус інтим-індустрії, українці будуть продовжувати користуватися послугами секс-працівників. До того ж, кілька років тому кримінальна відповідальність за комерційний секс була замінена на адміністративну, що дозволило як секс- робітникам, так і замовникам почувати себе більш вільно. Але існуючі проблеми так і не були вирішені.

У секс-індустрії в Україні працює чимало людей, але вони не сплачують податки, і держава не може їх контролювати. За соціологічними дослідженнями в Україні секс за гроші надають понад 100 тисяч осіб. Тому для розв'язання цієї проблеми сферу "найдавнішої професії" слід легалізувати.

Для цього необхідно вивести цей бізнес з "тіньової сторони" держави, забезпечивши цивілізовані правила гри.

Як і в інших країнах світу в Україні ринок інтимних послуг є прибутковим. У ньому за рік обертаються мільярди гривень.

Якщо розглянути досвід таких китів секс-індустрії, як Нідерланди та Німеччина, очевидно, що у легалізації інтим послуг є безліч безспірних переваг. Наприклад, для України найбільш помітними стануть зміни в першу чергу в економічній сфері.

Більшість країн, де еро-послуги легалізовані, працюють по принципу видачі ліцензій на інтимну працю. При цьому і гроші за продаж цих ліцензій, і податки від секс послуг потрапляють в державний бюджет, покращуючи стан економіки.

Також експерти відмічають, що легальний бізнес зможе привабити в країну постійний потік секс-туристів, а також простимулює закордонних інвесторів вкладати гроші в еро-сегмент української економіки.

Замовити таку послугу можна не виходячи з дому - варто лише зайти в інтернет. Ціни ринкові - від 300 гривень і до десятків тисяч гривень за годину. Ще є автомобільні траси, де найдешевша пропозиція від 500 гривень за сеанс.

Якби держава встановила податок на послуги комерційного сексу це дало б бюджету близько 4 млрд. грн. чистих надходжень.

Тож, якщо припустити, що бізнес буде легалізований, а учасники секс-відносин будуть сплачувати податки, тоді держава може розраховувати на поповнення до бюджету.

А вже потім кожен для себе нехай вирішує чи користуватися такими послугами або оминати їх.

Поки в Україні точаться дискусії навколо того, чи варто легалізувати секс-бізнес, деякі українки активно працюють за кордоном,отримуючи при цьому солідний прибуток.

Легалізація секс-індустрії – ще один крок до боротьби з венеричними хворобами

Гонорея, сифіліс, хламідіоз, герпес, гепатити – існує багато хвороб, які передаються статевим шляхом, одні лікуються легко, а інші можуть спричинити безпліддя або ж залишити невтішні наслідки на все життя. Лише у лютому 2022 року в Україні зафіксували 820 нових випадків ВІЛ-інфекції, у 192 пацієнтів лікарі діагностували СНІД, а 93 людини померли від цього недугу. Втім кількість хворих може зменшитися, якщо в Україні легалізують сферу надання інтимних послуг, адже робота в секс-індустрії підвищує ризик заразитися ВІЛ у 13,5 раза.

Агенції з надання послуг інтимного характеру та люди, які індивідуально надають сексуальні послуги в Україні працюють в тіні. Цьому сприяють правоохоронні органи, які продовжують їх «кришувати», заробляючи на цьому до 200 тисяч доларів на добу. Легалізація дасть підстави контролювати цю галузь, зобов’яже працівників секс-індустрії проходити медогляди, які гарантуватимуть виявлення хвороб на початкових етапах, щоб можна було вчасно їх вилікувати, використовувати контрацептиви тощо. Своєю чергою роботодавці теж стануть більш відповідальними.

Медичних книжок або довідок про здоров’я у працівників ескорту, які надають секс-послуги на узбіччі, як правило немає. Звичайно, сумлінні роботодавці перевіряють здоров’я своїх підопічних, але ж не всі так чинять, саме тому легалізація сфери змінить цю ситуацію на краще.

Лікарі стверджують, що робота в інтим-сфері вкрай небезпечна для здоров’я жінки та мова не лише про венеричні захворювання та погану контрацепцію. Клієнт платить, а отже не вважає за потрібне рахуватися з умовами, які ставить ескортниця. Травми підчас сексу часто призводять до розриву статевих органів, а це може спричинити інфікування. Рак шийки матки, небажані вагітності, репродуктивні та статеві проблеми, безсоння та харчові порушення – це наслідки професії. Легалізація змусить клієнтів діяти в рамках закону. А значить й самі секс-працівники відчуватимуть себе більш захищеними.

Не рідко жертвами нічних розваг чоловіка з ескортницею стають дружини та навіть діти, адже деякі венеричні захворювання такі як: папіломавірус, трихомонада вагінальна, лобкова воша або короста передаються через предмети побуту. Легалізація зможе вирішити і цю проблему, бо особа у якої буде виявлено захворювання не буде допускатися до роботи, аж поки повністю не видужає. У випадку нехтування цим правилом працівник чи працівниця секс-індустрії відповідатиме перед законом.

У 2015 році був зареєстрований законопроект, який дозволяв легалізувати сферу інтимних послуг в Україні. Відповідно до його вимог особа, яка надає сексуальні послуги могла зареєструвати свою діяльність, як фізична особа-підприємець. Реєструватися могли і організації з надання інтимних послуг. Саме закон повинен був регулювати діяльність сексуальної індустрії в країні та встановлювати певні бар’єри такі, як обмеження за віком та регулярні медогляди. Втім народний депутат Андрій Немировський, який зареєстрував цей законопроект згодом відкликав його.

Тож нині діяльність секс-індустрій в Україні контролює лише адміністративне покарання для осіб, які надають сексуальні послуги та кримінальна відповідальність для роботодавців. Жодного регулювання сфери інтимних послуг, лише суцільні перепони.

У Франції секс-послуги легалізували ще на початку 19 століття, тоді жінок, які продавали сексуальні послуги зобов’язали проходити медогляди двічі на тиждень. Це зменшило поширення венеричних хвороб, втім перша та друга світові війни показали, що неконтрольована державою секс-індустрія навпаки сприяє розповсюдженню венеричних захворювань.

А декриміналізація сексуальної праці у Австралійському штаті показала, що серед зареєстрованих секс-працівниць рівень захворювань на ВІЛ нижчий, ніж по всій країні. Це докази того, що легалізація сфери секс-послуг в Україні теж послугує зменшенню хворих на венеричні захворювання. Відповідно до цього робота в галузі секс-індустрії пристосується до умов сучасного світу, стане більш гуманною та безпечною, як для клієнтів, так і для працівників.

Що би ще легалізувати?

Нещодавно українська влада прийняла рішення все ж таки легалізувати медичний канабіс. Хоча розмови навколо цієї теми підіймалися ще з 2020-го року, законопроект уряд подав лише через рік і ось нарешті. Та українська історія знає чимало прикладів, коли рішення, яке може посприяти розвитку країни і допомогти людям, відкладають на якусь, припалу пилом, поличку.

Так відбулося і з законопроектом про легалізацію ігорного бізнесу. Урядовці ніби вередлива дитина – то хотіли дати хід законопроекту, то знову відправляли на доопрацювання, де він міг знаходитись по кілька тижнів і місяців без будь-яких змін. Але врешті-решт, його прийняли. А ось про результати треба докладніше.

Якщо про гроші (які поповнили казну нашої держави), то числа наступні: протягом перших 9 місяців за продаж ліцензій вдалося заробити близько 1,3 мільярди гривень. До кінця 2021-го ця цифра зросла до позначки 1,7 мільярди. Та окрім цього є речі, про які задумуєшся не одразу. Окрім додаткових коштів легальний гральний бізнес приніс розвиток державі. А саме таких сфери: інфраструктури (за рахунок того, що відкривається багато наземних закладів, вони вкладають кошти у перетворення території навколо), суміжних сфер –(наприклад, готельно-ресторанний бізнес, якому легалізація допомогла розширити клієнтську аудиторію), медицини, освіти, культури, науки та спорту (зокрема, багато компаній стають офіційними спонсорами спортивних та культурно-масових заходів), благодійності (учасники ринку азартних послуг спрямовують частину виручених коштів у різні благодійні фонди або створюють власні), ринку праці (разом з легалізацією гральної сфери з'явилися додаткові робочі місця, які зайняли представники різних професій).

Здається, треба зайнятися легалізацією усіх підпільних бізнесів, особливо у цей час, коли державний бюджет – це інструмент боротьби за Україну і її народ. Наприклад можна взяти сферу інтимних послуг, яка користується попитом і проквітає у всьому світі. Причому, вона вже була легалізована в нашій країні, щоправда до 2010-го року. Після цього усі гроші заробляються, не приносячи у казну нічого. А це не абищо, а багатомільярдний обіг коштів, який може працювати на благо країни. Можна привести приклад Угорщину, Німеччину, Латвію, які обрали шлях легалізації інтимних послуг. Напевно, керуючись міркуваннями, що ніяка заборона не утримає людину від того, аби отримати задоволення. До того ж, контроль держави зможе зробити цей бізнес більш цивілізованим, безпечним для обох сторін (надання і отримання послуг) і забезпечить державі солідні податкові відрахування.

Тож, як ви гадаєте, чи потрібно нарешті легалізувати сферу інтимних послуг і вивести мільярди з тіні?